Перший запис про «викривлення носа» зустрічається в староіндійських текстах на санскриті (600 рік до нашої ери). Лікарі реконструювали ніс людини, скорочуючи шкіру або в щоку, або в чоло, скручували шкіру на відповідному місці і накладали шви. Дві дерев'яних полірованих трубки вставлялися в ніздрі, щоб зберегти прохід повітрю під час лікування.
Слово «пластик» походить від грецького «plasikos», що означає «формувати». Термін «операція» успадковано від грецького слова «kheirourgos», тобто «kheir» - рука + «ergon» - робота.
У першому столітті до нашої ери, римляни практикували різні види пластичної хірургії, щоб відновлювати ніс, очі, губи і зуби. Римський лікар Корнелій Цельс (нар. 25 р. до н.е - 50 р. н.е.) також описує процедури, які служили для обрізання або навіть зменшення грудей у чоловіків.
Найпопулярнішою хірургічною процедурою в Древньому Римі було видалення шрамів, зокрема, шрамів на спині, які були знаками ганьби, тому що вони припускали втеча людини з поля бою, або, швидше за все позначкою для рабів. Іноземці також користувалися послугами пластичних хірургів, щоб краще вписуватися в римське суспільство.
У Середні віки, пластична хірургія зазвичай пов'язувалася з язичницькою чи грішною поведінкою, тому що пролиття крові під час операції було схоже на магію.
Коментарі
Дописати коментар