Вже й не пригадаю достеменно, коли почав вибудовувати свою кар'єру, – це був десь 72-73 рік. Я в ті часи поїхав до Москви на стажування саме з пластичної хірургії. Після закінчення Львівського медінституту мені ще було цілком не втямки, до чого саме лежить серце, у чому є моє покликання. А от життя якось так все розставило по своїх місцях.
Коли я вчився в інституті у Львові, то навіть й гадки не мав, що буду хірургом. Що вже казати саме про естетичну хірургію? То для мене було спершу чимось неймовірним, незрозумілим – чимось з розряду високих матерій та вищих вмінь. Але так сталося, що я потрапив у Москву. А саме в інститут краси, чи точніше – в науково-дослідний інститут косметології. Це була справжнісінька випадковість. Але така, що визначила моє життя на десятиліття. Зрештою, я пропрацював там впродовж цілого року: починав фактично з «порожньої сторінки». Мені всього довелося вчитися з самісіньких низів. Але факт того, що я асистував ледь не десятьом хірургам кожного дня, дав свої плоди.
Саме від них я перебрав неймовірну кількість базового досвіду, який дозволив мені далі зростати.
Стажування у тодішній столиці виявилося настільки поважним та ґрунтовним, що, повернувшись до Львова, я з легкістю почав оперувати самостійно. Це було дуже не просто, але з часом знайшлися помічники. І це вже мені тутешні молоді фахівці почали асистувати – запозичуючи новий для себе досвід.
Коментарі
Дописати коментар